Історія світу Lineage II.

Передісторія


Історія, яку я хочу вам розповісти – про тих, кого ми називаємо Богами. Слухайте уважно – так, ніби це правдива історія…

Він зробив глибоку затяжку, вдихнув дим і повільно видихнув. Більша частина його обличчя була скрита під товстим старим капюшоном, а позаду його була лише непроглядна темнота. У тусклому відблиску трубки неможливо було розглянути його риси. Він назвався бардом, однак ніхто йому не повірив – голос у нього був хриплий та грубий. Було щось підозріле у тому, як він один подорожував по лісу, повному на небезпеки. Однак він запропонував розповісти нам історію в обмін на їжу та тепло нашого багаття. Ми не могли залишити його одного у цьому холодному лісі. І ми погодилися. Ми влаштувалися зручніше біля костра, тримаючи зброю наготові, щоб застосувати у разі небезпеки, і почали уважно слухати. Ніч пронизувала холодом наскрізь. Людина відклала трубку і почала свою розповідь:

Глава І. Генезис.

- Історія, яку я хочу вам розповісти – про тих, кого називаємо Богами. Слухайте уважно – так, ніби це правдива історія.

- Дуже давно, у ті часи, які неможливо навіть уявити, існував лише шар, у якому було поміщений весь всесвіт. І не було нічого, із чим би його можна було б порівняти – тому шар був великим і малим, темним і світлим, усім і нічим. Опісля сто мільйонів років, шар розпочав збільшуватися у розмірах і одночасно стали з’являтися дві сили. Повільно, але вони зростали і через деякий час розділилися на Білий Світ та Тьму. Білий Світ прийняв жіночу форму і назвав себе Ейнхазад. Тьма прийняла чоловічу форму і дала собі ім’я Грен Каїн. Ці дві суті поклали початок нового всесвіту і всьому, що існує тепер. Ейнхазад та Грен Каїн об’єднали свої зусилля, для того щоб вирватися за межі шару. У результаті їх досліду, шар розколовся на шматки.

Деякі із них злетіли увись і стали Небом, деякі впали вниз, щоб перетворитися на Основу. Між Небом і Основою з’явилася Вода, а деякі частини Основи піднялися і стали Землею. Дух шару – Ефір, також піддався розпаду всього сущого, що потягнуло за собою появу різноманітних тварин і рослин.

«Створення Генезису» також було сформовано із цього духу, найкращім його представником стали Гіганти. Вони були відомі як Мудрі, і розум їх був таким же сильним, як і тіло. Гіганти дали обіцянку вірувати в Ейнхазад та Грен Каїна. Ті були задоволені Гігантами, назначивши їх володарями над усіма іншими створіннями. Це було до появи Смерті та Справжнього Раю.
У Ейнхазад та Грен Каїна із часом з’явилися діти, які були не обділені божим даром. Перші п’ять із них були удостоєними володінням над Світом.

Старша дочка, Шилен, отримала у володіння Воду.
Старший син, Паагріо, отримав контроль над вогнем, а друга дочка – Мафр – над землею.
Другий син, Сейя, став хазяїном вітру.
Елементів не вистачило лише наймолодшій – Єві. Вона стала складати музику і писати вірші. У той час, коли інші боги були зайняті своїми обов’язками, Єва писала поеми і складала для них музику.

Таким чином, почалася Ера Богів, і не існувало у світі нічого, що було не відомо Богам.


Глава ІІ. Створення рас.



Ейнхазад була богинею творення і створила форми за допомогою свого власного духу. Її діти використовували свої сили для створення життя із цих форм.

Шилен поселила дух води у першу форму, що була створена. Так з’явилася раса ельфів.
Паагріо поселив дух вогню у другу форму, що була створена. Так з’явилася раса орків.
Мафр поселила дух землі у третю форму, що була створена. Так з’явилася раса дварфів.
Сейя поселив дух вітру у четверту форму, що була створена. Так з’явилася раса Артеас.

Грен Каїн був богом розрухи. Коли він побачив досягнення Ейнхазад, у ньому пробудилася цікавість, що було змішано із заздрістю. Він повторив те, що робила Ейнхазад і створив свою форму, за своїм розумінням. Потім він звернувся до Шилен, їх старшої дочки, з проханням вселити дух в його форму. Та дуже здивувалася і спитала у нього:
- «Тато, чому ти хочеш зробити це? Ейнхазад, моя мати, відповідає за творіння. Ти – бог розрухи, і будь-яка істота, якому ти даруєш життя, буде приносити лише нещастя собі та іншим».

Але Грен Каїн не здавався. Після довгих уговорів, він все-таки добився згоди Шилен.
- «Я зроблю це. Але я вже віддала Матері дух води. Все, що я можу тобі дати – лише залишки».

Шилен дала батьку дух гнилої води, який Грен Каїн з радістю прийняв. Однак Грен Каїн вирішив, що одного духу води для його створіння буде недостатньо. І він відправився до Паагріо, свому старшому сину. Як і Шилен, Паагріо застеріг батька. Але відмовити батькові він був не в змозі, і дав йому дух вогню, що згасає. Грен Каїн з радістю прийняв і його теж. Мафр слізно благала отця відмовитися від його задуму, але в кінці-кінців віддала йому дух бідної та брудної землі. Сейя, у свою чергу, віддав отцю дух некерованого вітру.

Задоволений, Грен Каїн зібрав усе, що отримав від дітей і промовив:
- «Подивіться на створінь, що я створив! Погляньте на тих, хто народжений духами води, огню, землі та вітру! Вони будуть сильнішими та мудрішими за Гігантів! Вони будуть керувати світом!»

Грен Каїн відчув велику гордість і прокричав про це на весь світ. Він вселив духів у свої створіння. Однак результат був страшним. Ці створіння були слабкими, глупими, хитрими та боязкими. Усі Боги із презирством відкинули створінь Грен Каїна. Сам же він був вимушений із позором переховуватись деякий час. Своїх створінь він залишив. А створіння ці були людьми.

Раса ельфів була мудрою та сприйнятливою до магії. Але ельфи не були настільки мудрими, як Гіганти. Тому ельфи повинні були слугувати Гігантам у політиці і магічній діяльності.

Раса орків була сильною. Вони мали невичерпну силу і величезну силу волі. Звичайно, вони не були настільки сильними, як Гіганти. Тому орки для Гігантів відігравали роль «гарматного м’яса» у різноманітних війнах.

Раса дварфів була дуже умілою у всьому, що стосувалося інженерії, математики та майстерства у різноманітних технічних дисциплінах. Вони слугували Гігантам у якості банківських службовців та робочих на виробництві.

Крилата раса Артеас – волелюбні та цікаві створіння. Гіганти хотіли поневолити цих створінь. Заважало лише одно – одного разу спійманий і посаджений у клітку Артеас швидко втрачав життєву силу і помирав. Гігантам не залишилося нічого, окрім як дозволити Артеас і дальше залишатися вільними. Артеас часто навіщали місто Гігантів і приносили їм новини із інших частей світу.

Люди не могли жодну із речей робити гарно і стали рабами Гігантів, виконували вони найбруднішу роботу. Їх життя були нічим не краще, ніж у тварин.


Глава ІІІ. Війна богів.

Грен Каїн був вільним Богом. Однак, він припустився великої помилки, коли спокусив Шилен, свою старшу дочку. Скривати все це від Ейнхазад стало неможливо, коли Шилен завагітніла. Гніву Ейнхазад не було меж, коли вона дізналася про те, що сталося. За волею Ейнхазад, її старша дочка перестала бути Богинею Води, більш того, була вислана із континенту. Грен Каїн відвернувся від неї, таким чином, вона залишилася наодинці із своїм нещастям.

Будучи вагітною, Шилен втекла на схід. Глибоко у гущавині темного лісу, вона народила – посилаючи прокляття матері та батьку кожен раз, коли наступали схватки. Діти, яких народила Шилен, перейняла відчай та злість її проклять і обернулися у Демонів.




Наймогутніші і найсильніші з них стали Драконами. Усього було шість Драконів – проти шести Богів. Шилен була розгнівана на мати, яка вигнала її, і на отця, який спокусив, а потім залишив одну. Зібравши усю потужність усіх своїх дітей, вона створила армію для помсти Богам. Найсильнішим із драконів належало знаходитися у перших рядах Армії Демонів, щоб боротися із самими Богами.

Аулакирія, дракон світла, почувши про це, подивилася на Шилен із печаллю і промовила:
- «Ти не відаєш, що коїш. Ти на самому випадку хочеш знищити Богів? Ти на самому ділі хочеш втопити свою матір, отця та інших у калюжах власної крові?»
Її призив ніяк не вплинув на Шилен. І ось, нарешті, почалася кровава битва, коли Армія Демонів увірвалася у палац, житло Богів. Шість Драконів не залишили у палаці каменю на камені. Навіть Боги були налякані неймовірною силою Драконів. Битва, здавалося, буде продовжуватися вічність. Усе ж, якщо би битва не зупинилася, світ припинив би своє існування, і усі живі істоти були б знищені. Численні посланники Богів та Демони пали в бою. Кожен день виблискувала блискавка та гуркотів грім, від того, що у небесах стикалися такі потужні сили. Гіганти і усі інші живі істоти тремтіли від страху, коли дивилися за боєм на небесах. Жорстока битва продовжувалася декілька років, і у кінці баланс поступово схилився на користь однієї із сторін.

Незважаючи на отримані ушкодження, Ейнхазад та Грен Каїн мали перевагу у битві, зруйнувавши величезну кількість Демонів. Дракони продовжували боротися, хоча вони були сильно поранені і пошматовані шрамами. Їх втома становилася все більш очевидна. Через деякий час, здавалося, війна закінчиться повним знищенням Армії Демонів. У кінці кінців, Дракони, розправивши крила, полетіли до землі, щоб врятуватися. За ними послідували й Демони, що вижили. Боги, бажаючі знищити відступаючих, усе ж були настільки поранені, що не змогли цього зробити. Усе, що вони могли – це споглядати за залишками Армії Демонів, що летіли до землі. Оскільки діти Шилен загинули один за одним, програв війну Богам, вона була засмучена.

Вона створила The Underworld і поставила себе у голові.

Глава ІV. Всесвітній Потоп.

Після уходу Шилен, влада водою перейшла до Єви. Вона була м’якою по натурі, а після краху її сестри і війни Богів та Демонів, стала ще більше боязкою та наляканою. Щоб уникнути грузу відповідальності, що ліг на її плечі, вона вирила тунель на дні озера і сховалася там. Духами води стало нікому керувати і вони, не маючі цілі, безцільно блукали по світу. В одне місце стікалося багато води, у результаті чого утворилося болото. У іншому місці, напроти, води не вистачало настільки, що там утворилася пустеля. Часто бувало і так, що частина континенту раптово уходило під воду або новий острів з’являвся із нізвідки. Бувало ще й так, що десь ішов дощ, не припиняючись, день і ніч, доки вода не покривала усе, за виключенням найвисоких гірських піків.

Там, де зберігалися ділянки, не покриті водою, було скуплення величезної кількості живих істот. Як на сущі, так і в океані, усі живі істоти страждали від цієї біди. Від імені усіх живих істот, Гіганти надали прохання Богам відносно допомоги. Ейнхазад та Грен Каїн, обшукавши увесь континент, знайшли озеро, де ховалася Єва.
- «Єва, подивись, що сталося із-за того, що ти уникала своїх обов’язків. Ти розрушуєш гармонію цього континенту, у який ми вклали стільки зусиль. Я не витримаю, якщо ти не будеш надалі мене слухати».

Ейнхазад була настільки розлючена, що очі її палали яскравим вогнем. Із-за наводнень, величезна кількість Гігантів та інших істот перебралися у світ Шилен, що не могло не визвати заздрість у Ейнхазад. Тремтячи від страху, Єва здалася своїй матері. Коли Єва заново прийняла на себе обов’язки керування водою, лиха потроху припинилися. Однак було неможливо відновити континент, що лежав у руїнах.

Глава V. Виклик Гігантів.

Гіганти усе більш скептично відносилися до того, що відбувається: спочатку Грен Каїн створив людей, чим довів свою власну тупість, потім повів себе негідно по відношенню до своєї дочки, як і Ейнхазад із своєю ревністю. Створений Шилен світ The Underworld породив багато жахливих створінь. Єва своєю слабкістю і неумілістю перетворила континент у доволі жалюгідне видовище. В умах Гігантів зародилися насіння недовіри і сумнівів.
Чи заслуговують такі Небожителі поклони та пошани?

Гіганти могли пересуватися на колісницях, що робили власними руками і мали вільний доступ до палацу Богів. Вони також могли використовувати магічні знання, щоб підняти у повітря острів і жити там, немов Боги. Вони могли жити настільки довго, що цей час був прирівняний до вічності.

І Гіганти прийшли до думки, що вони рівні із Богами. Незважаючи на їх мудрість, вони стали дуже високомірними. Таким чином, Гіганти намірилися стати Богами. Вони почали експериментувати, змінюючи організми, що живуть, щоб створити нові форми життя. Гіганти прозвали цей вид магічного мистецтва «Наукою».

Сп’янілі від влади, Гіганти створили потужну армію для боротьби із Богами, не дивлячись навіть на провал Шилен, її шести Драконів та Армії Демонів у цій же самій справі. Боги побачили приготування і були розгнівані. Ейнхазад, що претендувала на єдинолічне володіння усіма творчими процесами, втратила дар речі від ярості, що охопила її. Вона поклялася знищити усіх Гігантів разом із континентом та іншим світом. Грен Каїн просив заспокоїтися.
- «Так як ти являєшся «Матір’ю Творіння», сказав він, «то знищення усього сущого – моя справа. Тобі добре відомо, які були наслідки від того, що я взяв на себе твою задачу. Якщо ж ти все-таки забажаєш знищити увесь світ, тобі доведеться боротися зі мною».

Грен Каїн будь-якою ціною не бажав допустити руйнування континенту, і Ейнхазад була дуже ображена його втручанням. Однак, оскільки вони мали рівний статус, вона не могла зупинити його. У кінці кінців, Ейнхазад пішла на компроміс. Щоб покарати Гігантів, вона попросила у Грен Каїн його молот – «Молот Відчаю». Із-за його руйнівної сили, навіть Грен Каїн не використовував його. І все-таки, незважаючи ні на що, Ейнхазад підняла молот високо над головою і шпурнула його униз, прямо у серце міста Гігантів.

<назад> <зміст> <далі>