Концептуалізм (від лат. Conceptus – думка, поняття) – напрям у культурі ХХ століття – літературі, мистецтві.

Концептуалізм сформувався у руслі постмодернізму в 1960-1980 роки.

Трансформація традиційного світу, де панували незмінні культурні та моральні цінності, супроводжувався появою на початку ХХ століття нових течій у мистецтві, умовно розділених на авангард та модернізм. До модернізму прийнято відносити символізм, акмеїзм, експресіонізм.

Авангардні напрями початку ХХ століття – футуризм, дадаїзм, сюрреалізм. Після ІІ Світової Війни принципи модернізму та авангарду застосовувались у мистецтві постмодерну, зокрема, у концептуалізмі. З авангарду було запозичено маніпулятивність – схильність експериментувати з прямим впливом мистецтва на людину. З модерну – традиції стилізації, використання цитат та ремінісценцій.

Постмодерністське мистецтво ХХ століття все більше перетворюється на арт-діяльність, функціонує як виробництво, що конструює арт-об’єкти – своєрідні музичні, інформаційні, художні та літературні “продукти”, що поєднують у собу інтелектуальний задум, логічну рефлексію та елементи власне художнього твору. Попередні види мистецтва – живопис, графіка, скульптура – використовуються як допоміжні разом із дизайном, відео-артом, комп’ютерною графікою, інсталяціями та ін.

Суб’єкт, що породжує твір, зникає, на його місці виникає свого роду арт-інженер, що пропонує конструктивно-концептуальне “рішення” художнього об’єкта.

Концептуалізм орієнтований на створення композицій, основною метою яких є представлення певної художньої ідеї. Він об’єднує процеси творчості і його дослідження. Це мистецтво, або, скоріше, інтелектуальна практика, зайнята аналізом власної мови. Її задача – перехід від створення витворів мистецтва до проголошення вільних від матеріального виявлення “художніх ідей”. Полемізуючи з поп-артом, сконцентрованим на предметному світі, концептуалісти стверджували, що єдина гідна задача художника – генерування ідей та концепцій.

Концептуальне мистецтво (від лат. Conceptus – думка, поняття) – течія у сучасному мистецтві, що походить від сюрреалізму, де повсякденні речі, поміщені в незвичайний контекст, набувають художнього смислу.

Велике значення набуває інструкція до розуміння арт-об’єкта. Глядачу пропонується спів ставити свою думку з концепцією автора – вступити з ним в інтелектуальну гру. При цьому одні роботи виявлялись надміру банальними, інші виставлялись, щоб розважити чи шокувати глядача.

Концептуалізм – мистецтво інтелектуальне, багато в чому іронічне – початково виникло як противага мистецтву комерційному. Концептуальним об’єктом з відповідними коментаріями могли б стати будь-які предмети – фотографії, тексти, ксерокси, телеграми, графіки, схеми, діаграми, формули, репродукції та об’єкти, що не мають функціонального призначення. Концептуальна композиція, яку вони складали, являли собою чистий художній жест, звільнений від будь-якої пластичної форми. Часто використовувались природні матеріали – земля, хліб, сніг, трава, попіл від вогнища.

Концептуальне мистецтво не звертається до емоційного співпереживання, його суть перш за все – в інтелектуальному вгадуванні ідеї та сприйнятті ігрового імпульсу.